Скарбничка знань


Астрономія


Великий Вибух

- Вчені вважають, що спочатку всесвіт мав вигляд розпеченої щільної кулі, яка близько 13-15 млрд років тому почала стрімко розширюватись. Це розширення, яке триває й досі, дістало назву Великий Вибух.

 

- Вік Землі, Сонця й інших планет сонячної системи становить близько 4,6 млрд років. А життя на нашій планеті зародилося понад 3 млрд років тому. Перші люди з’явилися на Землі близько 200 000 років тому. Що ж було до того, як утворився Всесвіт? Можливо, нічого – ні простору, ні часу.

 

- Астрономи виявили, що всі об’єкти в космосі швидко відділяються. Уявіть собі повітряну кулю, на якій розташовані всі космічні тіла. Якщо надувати кулю, об’єкти віддалятимуться від центра кулі. Астрономи вважають, що якщо Всесвіт все ще розширюється, то спочатку він був дуже малим.

 

- Для вимірювання відстані у всесвіті астрономи використовують спеціальну одиницю – світловий рік. Він дорівнює відстані, яку світло проходить за один рік: 9 460 000 000 000 км.

 

- Найменші частки секунди, яких виявилося достатньо, щоб стався Великий Вибух, мають спеціальні назви. Мікросекунда – одна мільйонна частка секунди. Наносекунда – одна мільярдна її частки.

 

- Вивчаючи склад віддалених зір, напрям і швидкість їх руху, астрономи розробили теорію Великого Вибуху. Вільшість вчених вважає, що спочатку всесвіт був стиснутий у нескінченно малу розпечену кулю.

 

- Речовина й енергія почала поширюватися у всіх напрямках. У процесі руху матерія охолоджувалася і утворилися перші зорі. Грандіозний вибух відбувся протягом мільйонних часток секунди.

 

Як утворюються зорі

- Весь водень у Всесвіті ( з якого переважно складаються зорі) утворився протягом 3 хвилин. 

 

- Говорячи про зорі, ми маємо на увазі всі світлі тіла, які можна побачити в нічному небі. Проте, до речі, деякі з них є не зорями , а планетами, групами зір або просто хмарами газу.

 

- Зоря – це газова куля, розпечена до такої температури, що вона світиться. Температура зір коливається від 2100 С – 50 000 С.

 

-  Колір зорі залежить від її температури. Уявіть собі, що шматок металу нагрівають на вогні. Спочатку метал буде яскраво-червоним. Потім він розпікається до білого кольору. Білі зорі гарячіші, ніж червоні, але найгарячіші блакитні зорі.

 

- Плеяди – це зоряне скупчення, до якого входить понад 100 зір. Вони розміщенні дуже далеко від Землі, тому неозброєним оком їх видно як туманний серпанок.

 

- Відомо, що зорі бувають різних розмірів. Тривалість життя зорі, яскравість та інші параметри залежать від її величини.

 

- Під дією сил тяжіння хмара ущільнюється, швидкість її обертання і температура поступово збільшується і вона перетворюється на протозорю. Коли температура в центрі протозорі сягає 12 000 000 С, в її надрах починаються термоядерні реакції з перетворення водню на гелій.

 

- При цьому виділяється така величезна кількість енергії, що зоря перестає стискатися під дією власних сил тяжіння. На цьому утворення зорі завершується.

 

- Енергія,що вивільняється, не тільки не дає зорі стискатися, а й змушує її світитися протягом дуже тривалого часу. Зоря завбільшки з наше сонце може існувати близько 10 млрд років.

 

- Сонце перебуває зараз в середині свого життєвого циклу, і запасу газів йому вистачить ще на 5 млрд років. 

 

- Менші зорі холодніші і можуть прожити понад 50 млрд років.

 

- Іноді з однієї газопилової хмари, яка обертається, народжуються дві зорі. При цьому часто вони відрізняються і за кольором, і за розміром і зовсім несхожі на близнюків.

 

- Вони зв’язані силами взаємного притягання і рухаються по орбітах, як Місяць обертається навколо Землі. Такі зорі називаються подвійними. Якщо в групі більше двох зір, то вони називаються кратними.

 

- Астрономи порівнюють яскравість зір, спостерігаючи їх у різний час: коли світло однієї зорі затьмарює іншу, або коли їх випромінювання накладаються. 

 

- Зміни яскравості кратних зір мають строгу закономірність. Іноді яскравість змінюється й у поодиноких зір, тоді їх називають змінними. 

 

Чумацький Шлях

- Зоряної ночі можна розгледіти смугу туманного світла, що простяглася через усе небо. Світло надходить від зір і туманностей нашої галактики, яка має назву Чумацький шлях. Туманність – це хмара газів і пилу, де зароджуються нові зорі. 

 

- Галактика складається з мільярдів зір, хмар газу і пилу, які рухаються в космічному просторі. Астрономи вважають, що до складу Чумацького Шляху входить 200 млрд зір, зокрема і наше Сонце. 

 

   - Оскільки Чумацький Шлях – галактика, до якої входить наша Сонячна система, іноді його називають просто Галактикою. 

 

- Діаметр галактичного диску Чумацького Шляху близько 100 000 світлових років, а товщина ядра – близько 2000 світлових років. Видима з Землі частина Чумацького Шляху – рукав Галактики, у якому розташована Земля. 

 

- У старіших галактик немає рукавів. Вони зазвичай мають округлу форму, схожу на м’яч, або яйце. Такі галактики називаються еліптичними. 

  

- У старих галактиках більше не залишилося вільних газів і пилу, з яких могли б утворитися нові зорі. Іноді еліптична галактика утворюється в результаті зіткнення двох галактик. 

 

  - Є ще один тип галактик – неправильні, що не мають певної форми. 

 

   - На північному небі Південної півкулі можна неозброєним оком розрізнити дві світлі плями. Це Магелланові Хмари – галактики неправильної форми, розташовані найближче до Чумацького Шляху. Відстань до них близько 180 000 світлових років. 

 

Смерть зорі

- Нагадаємо, що зоря випромінює світло через те, що в результаті реакцій ядерного синтезу водень перетворюється на гелій. Зрештою, запаси водню вичерпуються.

 

 - У центрі зорі гелій стискуються, а зовнішні шари (газова оболонка) розширюються й охолоджуються, при цьому зоря змінює колір з білого до червоного. Така зоря називається червоним гігантом. 

 

- Крабоподібна туманність – це залишки наднової - зорі, яка вибухнула. Цей вибух спостерігали з Землі в 1054 р. Відтоді світло туманності потемніло. 

 

- Життя більших за Сонце зір закінчується драматично. Перетворившись на червоного гіганта, зоря продовжує розширюватись до червоного надгіганта. 

 

- Коли надгігант вибухає, розлітаючись на дрібні уламки, на небі можна спостерігати спалах, у мільйони разів яскравіший за Сонце. Здається, що виникла нова зоря. Тому це явище називається надновою. Після вибуху залишається маленька, але дуже щільна нейтронна зоря ( пульсар), або при величезній масі залишеного від зорі ядра – чорна діра. 

 

- Пульсари – це дуже щільні залишки згасаючої зорі, які швидко обертаються і випромінюють імпульси радіохвиль у вигляді пучків. Сучасні наукові прилади можуть виявити випромінювання пульсарів, розташованих у далеких глибинах космосу. 

 

- Густина пульсарів така висока, що частина пульсара завбільшки з кулаки важила б більше за всю планету Земля. 

 

 - Чорні діри – явище настільки ж вражаюче, як і спалахи наднових. Вони утворюються, коли гігантське ядро масивної зорі, що вибухнула, катастрофічно швидко стискається до центра з такою силою, що притягує до себе все, зокрема й світові хвилі.

 

- Ніщо не може перебороти тяжіння чорної діри. Було виявлено чорні діри різних розмірів. Учені вважають, що поблизу чорної діри час зазнає незбагненних змін. Докладніше вивчення чорних дір може в майбутньому призвести до винайдення подорожей у часі.

 

- Світло від чорної діри не відбивається, проте вчені навчилися визначати їх місцезнаходження. Чорна діра притягує газ від найближчої зорі, і це утворює навколо діри ореол у вигляді диска. 

 

- Коли газовий диск обертається, газ нагрівається і випромінює рентгенівські промені, які можна виявити з Землі. 

 

Оставить комментарий

Комментарии: 5
  • #1

    Володимер (Среда, 27 Март 2013 11:05)

    Дякую було дуже захоплююче

  • #2

    ialady.ru (Воскресенье, 17 Июль 2016 14:55)

    Извините за то, что вмешиваюсь… Я разбираюсь в этом вопросе. Давайте обсудим. Пишите здесь или в PM. hazJVcB

  • #3

    diatrahsoimi1980@gmail.com (Вторник, 19 Июль 2016 22:07)

    да дофига он стоет...

  • #4

    peptaofagu1989@gmail.com (Среда, 20 Июль 2016 03:15)

    Полностью разделяю Ваше мнение. Это отличная идея. Готов Вас поддержать.

  • #5

    577755.ru (Среда, 20 Июль 2016 16:16)

    Присоединяюсь. Я согласен со всем выше сказанным. 3PK9KP6V

Астрономія №2


Сузір’я

- Тисячі років тому астрономи Давньої Греції і Китаю вивчали сузір’я і давали їм імена героїв міфів і легенд. Назви деяких сузір’їв дійшли до наших днів: сузір’я Лева, Великої Ведмедиці тощо.

 

- У давнину за сузір’ями мандрівники орієнтувалися і знаходили дорогу, особливо на морі. Вже тоді люди зауважили, що всі зорі ніби обертаються навколо Полярної зорі.

 

- Полярна зоря здається нерухомою. Вона розташована майже над Північним полюсом, тому за нею моряки могли орієнтуватися і визначати, де південь, захід і схід.

 

- У Південній півкулі можна орієнтуватися за сузір’ям Південного Хреста. Воно зображене на прапорах Австралії і Нової Зеландії.

 

- Форма сузір’їв не змінюється, а планети щоночі змінюють своє положення, переміщуючись серед сузір’їв. Давні астрономи зауважили це і назвали загадкові рухомі об’єкти планетами, що в перекладі з давньогрецької означає «блукаючі».

 

- Розташування трьох великих пірамід у Гізі в Єгипті повторює розташування трьох яскравих зір у сузір’ї Оріона.

Сонце

- Сонце перебуває на відстані приблизно 150 млн км від Землі. Діаметр Сонця близько 1 392 000 км.

 

- Щодо об’єму, всередині Сонця вмістилось би близько 1 300 000 таких планет, як Земля.  

 

- Сонце приблизно в 333 000 раз важче за Землю. Воно робить оберт навколо своєї  осі в області екватора за 25 діб і 9 годин.

 

- Сонце порівняно з іншими зорями має середній розмір. Тому астрономи відносять його до зір так званої головної послідовності, більшість зір якої світиться близько 10 млрд років.

 

- Потім вони розширюються й охолоджуються, перетворюючись на червоних гігантів, що використовували останні запаси свого водневого палива. Сонце вже прожило близько половини свого життя.

 

- Як і всі зорі, Сонце – куля з розпечених газів, переважно водню і гелію. Головна дія розгортається в сонячному ядрі, де відбувається термоядерна реакція перетворення водню в гелій.

 

- У результаті вивільняється велика кількість енергії, завдяки чому температура ядра досягає 15 млн С і Сонце світиться.

 

- Енергія від ядра через зони випромінювання і конвенції передається до його зовнішніх шарів.

 

- Видима поверхня Сонця, яку можна вивчати за допомогою спеціальних телескопів, називається фотосферою. За нею розміщенні менш щільні шари – хромосфера і корона.

 

- Хромосфера складається зі струменних вогняних язичків, схожих на бахрому.

 

- Температура на поверхні Сонця близько 6000 С. Тепло та інші види випромінювання поширюються в космосі майже зі шв. Світла.

 

- Сонячне випромінювання досягає Землі приблизно за 8 хв. Вивчаючи фотосферу, астрономи багато дізналися про активність сонячного ядра. На поверхні Сонця були виявленні темніші ділянки – сонячні плями.

 

- Вони мають потужне магнітне поле. Навколо сонячних плям на фотосфері є особливо яскраві зони – сонячні факели. З поверхні Сонця в космос вириваються гігантські, іноді заввишки до 100 000 км язики полум’я – протуберанці.

 

- Всі ці явища спричиняють випромінювання, що заважають роботі електроприладів, радіо і телетрансляціям.

 

Сонячна система

- Дев’ять крупних космічних тіл, названих планетами, рухаються по орбітах, або обертаються навколо Сонця. Сонце і дев’ять планет разом складають Сонячну систему. Всі планети рухаються навколо Сонця в одному напрямі: проти годинникової стрілки, якщо дивитися зверху.

 

- Земля здійснює повний оберт навколо Сонця за один рік (365 днів). Дві ближчі до Сонця планети долають цей шлях швидше: на Меркурії рік триває тільки 88 земних діб, на Венері – 225.

 

- Інші шість планет більше віддалені від Сонця, ніж Земля. Через це температура на їх поверхня нижча, а рік – довший. На Плутоні, наприклад, тривалість року дорівнює 248 земним рокам.

 

- Внутрішні планети: Чотири найближчі до Сонця планети ( Меркурій, Венера, Земля і Марс) складаються з твердих порід. Меркурій – одна із найменших планет сонячної системи. Вона занадто мала, щоб мати атмосферу ( шар газів,що оточує планету).

 

- Поверхня Меркурія поцяткована кратерами (ямами), що утворились у результаті падіння крупних уламків каменю і металу (метеоритів).

 

- Венера лише трохи менша за Землю. Вона оточена товстим атмосферним шаром, що утримує сонячне світло і тепло. Завдяки цьому Венера  - одна з найгарячіших планет Сонячної системи. Температура на її поверхні сягає 450 – 480 С.

 

- Через червоно-коричневий відтінок ґрунту Марс часто називають червоною планетою. Його діаметр приблизно вдвічі менший за земний. Марс оточений тонким шаром розрідженої атмосфери. На Марсі дмуть сильні вітри, викликаючи пилові бурі, які іноді тривають кілька тижнів. Вони заважають астрономам вивчати поверхню планети.

 

 

- Деймос і  Фобос – супутники Марса. Вони названі на честь двох супутників римського бога війни Марса.

 

- Газові гіганти і Плутон: Юпітер, Сатурн, Уран і Нептун складаються переважно з газів. Ці великі планети часто називають газовими гігантами.

 

- Юпітер – найбільша з дев’яти планет. Як і три інших гіганти, він оточений товстим шаром атмосфери, що складається переважно з водню і гелію. Ймовірно, усередині Юпітера є тверде ядро з льоду і каменю.

 

- Сатурн знаменитий тим, що його оточують яскраві кільця, утворені дрібними уламками криги, які обертаються навколо планети. Уран і Нептун теж мають кільця.

 

- Плутон – найменша і найвіддаленіша від Сонця планета. Це темний холодний світ льоду й каменю.

 

 

- У сонячній системі, крім планет, є ще багато інших космічних тіл. Місяць – одне з найважливіших. Астрономи називають Місяць супутником, тому що він обертається навколо Землі. Це найближче до Землі космічне тіло і єдиний її супутник.

 

- На відміну від Землі Місяць позбавлений атмосфери. Тому там не буває ні вітру, ні дощу, і сліди астрономів, які висалились на Місяць у 1969 р., збереглися дотепер.

 

- Місяць здійснює повний оберт навколо Землі за 27, 3 доби. Рухаючись навколо Землі, Місяць обертається і навколо своєї осі, тому він завжди обернений до Землі одним і тим самим боком.

 

- Параметри Місяця: діаметр – 3476 км, середня відстань від Землі – 384 400 км, температура поверхні від – 170 С до 100 С, місячний місяць (інтервал між молодиками) 29 діб 12 год 44 хв.

 

- До 1960-х рр., коли космічні зонти облетіли Місяць, ніхто не знав, як виглядає зворотній бік Місяця. Оскільки на Місяці немає атмосфери, навіть найдрібніші метеори не згорають, а падають на його поверхню, утворюючи кратери.

 

- Деякі учені вважають, що 4 млрд років тому Земля зіткнулася з небесним тілом, яке називається планетозималем. Внаслідок удару від поверхні Землі відкололися шматки. Рухаючись навколо неї по орбіті, вони поступово зближалися, утворивши Місяць.

 

- У кожної планети Сонячної системи є супутники, за винятком Меркурія і Венери. Юпітер, Сатурн і Уран мають по дюжині найбільших супутників.

 

- За останніми підрахунками, у Сонячній системі всього понад 70 супутників. Крім дев’яти планет і їхніх супутників, у Сонячній системі є й інші космічні тіла. Навколо Сонця обертаються тисячі уламків каменю, названих астероїдами. Вони переважно зосереджені між Марсом і Юпітером.

 

- Очевидно, астероїди – уламки планети, що зруйнувалася. Іноді їх називають малими планетами. Розмір більшості астероїдів не перевищує 1 км у поперечнику. Діаметр  найбільшого астероїда Церери – 1000 км.

 

Оставить комментарий

Комментарии: 0

Астрономія №3


Комети і метеори

 

1    - Іноді нічне небо протинає яскравий хвіст комети або метеора. Комети значно менші за планети, супутники й астероїди.

 

2.   - Ядро комети складається з замерзлих газів і пилу. Вчені вважають, що комети і метеори утворюються в гігантській хмарі що оточує Сонячну систему.

 

3.   - Комети і метеори також рухаються навколо Сонця, але їх еліптичні орбіти дуже вигнуті.

 

4.   - Період обертання обертання комети навколо Сонця може становити від 3 до 20 000 років.

 

5.      - При наближенні комети до Сонця гази, з яких утворене її крижане ядро, починають випаровуватись. Під дією сонячного тепла частинки газів починають яскраво світитися та утворюють яскраву голову (ядро) і довий хвіст, що іноді простягається на 100 000 000 кілометрів.

 

6.      - Найяскравіші комети можна побачити неозброєним оком. Так, у 1997 р. на небі можна було спостерігати мальовничу комету Хейла – Боппа.

 

7.      - Нагріваючись у променях Сонця, комета набуває довгого хвоста. Під дією сонячного тепла гази і пил випаровуються. Хвіст завжди  спрямований від сонця.

 

8.      - Ядро комети зазвичай має діаметр кілька кілометрів. При наближені до Сонця з поверхні ядра комети випаровуються струмені газу, утворюючи хвіст, а перед ядром виникає вигнутий фронт – кома.

 

9.      - Падаючі зорі, які ми бачимо на небі,- це метеори, що складаються з металу і твердих порід.

 

10  - Здебільшого метеори дуже малі, до 30 м у діаметрі.

 

11  - Очевидно, метеори – це уламки комет і астероїдів. Без потужного телескопа метеор можна побачити тільки тоді, коли він входить в атмосферу Землі.

 

12  - В атмосфері метеор нагрівається і згорає, залишаючи за собою яскравий хвіст. Проте не всі метеори згоряють цілком. Іноді особливо крупні метеори досягають земної поверхні.

 

13  - Метеор, що впав на поверхню Землі, називається метеоритом. На місці падіння метеорита залишається яма, або кратер. Учені вважають, що близько 65 млн років тому на Землю впав величезний метеорит, завбільшки з астероїд.

 

14  - При цьому в повітрі піднялася величезна хмара пилу, що надовго затьмарила сонце, внаслідок чого загинули динозаври.

 

15  - Діаметр кратера Беррінджера в Арізоні, США, складає 1200 м. Він утворився при падінні метеорита приблизно 25 000 років тому.

 

16  - Комета втрачає значну кількість пилу. Коли Земля перетинає метеорний потік, пилові частки згоряють в атмосфері, створюючи грандіозне видовище – метеорний, або зоряний, дощ.

Віхи астрономії

- Астрономія – наука про космос і космічні тіла. У давнину, вивчаючи рух небесних тіл, люди навчилися передбачати майбутнє положення зір. Проте причини і механізми цього руху все ще залишалася таємницею. 

 

 - Більшість, дотримувалася теорії про те, що всі небесні тіла – зокрема Сонце - обертаються навколо Землі. Зараз усім відомо, що сонячне затемнення відбувається, коли місяць розміщуються між Землею і Сонцем і затуляє світило. 

 

- Наші предки вважали, що сонячне затемнення віщую близький кінець світу, тому щовечора молилися, щоб Сонце зійшло і наступного дня. 

 

 - Згодом рухом небесних тіл зацікавилося багато видатних мислителів. Понад 2300 років тому грецький астроном Аристарх дійшов висновку, що Земля рухається навколо Сонця.

 

 - Інший видатний грецький мислитель, Арістотель, заперечував це твердження, і протягом 1800 років люди люди продовжували вірити вченню Арістотеля, що Земля є центром Всесвіту. 

 

- У 16 ст. польський астроном Ніколай Коперник заявив, що Аристарх мав рацію.

 

- Майже через 100 років, у 1608 – 1609 рр., італійський астроном Галілео Галілей довів справедливість цього твердження за допомогою одного з перших телескопів.

 

- Визначну роль у пізнанні всесвіту зіграла праця англійського ученого Ісаака Ньютона, у якій не тільки описано рух планет, а й пояснюється, чому вони рухаються саме так.

 

- Завдяки праці Ньютона в 17 ст., відкриттям інших видатних учених, зокрема Альберта Ейнштейна ( 1879 – 1955), люди одержали можливість піти далі простого вивчення небесних тіл. 

Вивчаємо небо

 - У давнину для вивчення неба люди могли покладатися тільки на власні очі. Нині найпоширенішим астрономічним приладом є телескоп. Ним користуються не тільки вчені, а й аматори. Телескоп винайдено 1608 року. 

 

- Рефракторний телескоп складається з довгої трубки і двох або більше лінз, положення яких у трубці ретельно відрегульовано. Світло проходить у трубку через лінзи, збільшуючи об’єкт вивчення. 

 

- Навіть найпростіший і недорогий телескоп дає змогу побачити набагато більше, ніж неозброєне око, наприклад сотні кратерів, що утворилися на поверхні Місяця після падіння метеоритів. 

 

- У телескоп можна розгледіти щонайменше 4 супутники Юпітера і кільця Сатурна. Проте всі розташовані на поверхні Землі телескопи, навіть найпотужніші, дають можливість дивитися на небо тільки крізь товстий атмосферний шар, що неминуче спотворює зображення, навіть найсвітлішої ночі. 

 

- Якщо розташувати телескоп за межами земної атмосфери, можна одержати правильніше зображення. Тому було створено космічний телескоп «Хабл» - штучний супутник Землі. 

 

- Він рухається навколо Землі по орбіті і посилає астрономам чіткі зображення у вигляді закодованого радіосигналу. 

 

- Найбільші оптичні телескопи зазвичай розміщуються куполоподібних обсерваторіях. 

 

- Радіотелескоп «прослуховує» нічне небо. Він ловить радіосигнали, так само як телевізійна антена ловить сигнал із супутника телевізійного мовлення. 

 

- Усі космічні тіла випромінюють різні типи хвиль; радіотелескопи можуть виявити радіосигнали,що приходять з найвіддаленіших куточків космосу. 

 

- Інші спеціальні телескопи і датчики, розташовані як на Землі, так і в космосі, уловлюють мікрохвильове випромінювання, рентгенівські і гамма-промені.

Підкорення Місяця

 

1.          З давніх-давен люди цікавилися зорями. Та лише в 20 ст. досягнення науки і техніки дали змогу людині подолати земне тяжіння і вирватися в космічний простір.

 

2.       У 1950-х рр. учені США і СРСР вели напружену роботу зі створення космічних ракет. Ці країни були головними суперниками в галузі космічних досліджень, і їхня боротьба за першість дістала назву «космічної гонки».

 

3.       Перший штучний супутник Землі, запущений у Радянському Союзі, так і називається – «Супутник».

 

4.       Першим досяг успіху Радянський Союз. 4 жовтня 1957 р. було виведено на орбіту перший штучний супутник Землі.

 

5.       Через рік США повторили це досягнення, і в наступні роки в космос було запущено багато супутників. Вони використовувалися в метеорології, космічній геодезії, навігації, для передачі сигналів зв’язку.

 

6.       Першою людиною, яка побувала в космосі, став радянський космонавт Юрій Гагарін. 12 квітня він здійснив політ навколо Землі і благополучно приземлився.

 

7.       Наступним у космос полетів американський космонавт Алан Шепард.

 

8.       Після успішного польоту людини в космос СРСР і США почали роботу над проектом посадки космонавтів на Місяці.

 

9.       У 1960-х роках обидві країни запустили в космос багато космічних апаратів, поступово збільшуючи тривалість польотів.

 

10.   Перед польотом на відстань 770 000 км до Місяця й назад слід було ретельно випробовувати всі прилади, перевірити, як витримують астронавти ( так називають космонавтів у США) таке тривале перебування в космосі.

 

11.   Радянські космонавти здійснили успішних і важливих польотів, проте першим все-таки Місяця досягли американці.

 

12.   20 липня 1969 р. американські астронавти Нейл Армстронг і Едвін Олдрін уперше висадилися на поверхні Місяця.

 

13.    Їх доставив туди корабель «Аполон-11».

 

14.   Ступивши на Місяць, Нейл Армстронг промовив: « Невеличкий крок для людини і гігантський ривок для людства».

Оставить комментарий

Комментарии: 0