Тернопіль

Цікавинки


«Випадкова зустріч»

Дата встановлення: 2001 рік 
Скульптор: Стюарт Джонсон

Адреса: бульвар Тараса Шевченка


Є в Тернополі цікавий пам'ятник, подарований місту послом Нідерландів в Україну і виготовлений американським скульптором Стюартом Джонсоном. Називається цей пам'ятник «Випадкова зустріч (Chance meeting). За задумом автора, романтична композиція включала в себе лавку і двох панночок - подруг, які випадково зустрілися і розговорилися про те та про се. Виготовлена ​​180-кілограмова скульптура обійшлася меценату в 100 000 доларів.


Однак історія цього пам'ятника не дуже весела, адже в первозданному вигляді на бульварі Шевченка він проіснував приблизно тиждень. У квітні одну з дівчат розпиляли на частини і забрали, очевидно, з метою здати на пункт прийому кольорових металів. В результаті з металевих подруг залишилася тільки одна, яка була перевезена в будівлю правоохоронних органів під охорону.


Пошуки викрадачів і викраденого успіхом не увінчалися, навіть незважаючи на обіцяну премію за повернення або хоч якусь звістку про загублену частини пам'ятника.
Архітектор Стюарт Джонсон був особливо засмучений, оскільки його роботу, представлену в Європі, вперше викрали. Також існувала ймовірність міжнародного скандалу. Однак Джонсон виступив з пропозицією повернути на колишнє місце хоча б частину скульптурної композиції. Однак поки міліція буде зайнята пошуком зниклої подруги, друга дівчина не повинна нудьгувати.


Тепер пам'ятник-лавка «Випадкова зустріч», вірніше, її фрагмент, знаходиться на колишньому місці, де його спочатку і встановлювали. Самотній дівчині, яка бажає продовжити бесіду, завжди складають компанію жителі Тернополя або ж гості міста. Кожен бажає познайомитися з витончено одягненою панянкою і зберегти свою «бесіду» з нею на фотографії.


Як і наголошується, пам'ятник не замислювався як посвята якогось певного людині. Він присвячений випадкової зустрічі під розлогими міськими липами. Тепер «Випадкова зустріч» - це улюблене місце закоханих пар, хороший орієнтир для городян і гостей міста, а також ще одна гарна пам'ятка незвичайного Тернополя.

Цей дивний пам'ятник подарував місту Тернополю посол Нідерландів. Вічно сидить на лавці невідома жінка, з кимось веде культурну бесіду. Про що розмовляє таємнича незнайомка невідомо, але якщо вам ні з ким поговорити знайте-в тернопільському сквері, неподолік від пам'ятника оперної співачки Соломії Крушельницької вас в будь-яку погоду чекає ідеальна співрозмовниця, яка завжди вас вислухає.

Герой-матрос

Дата встановлення: 1960 рік

Дата перестановлення: 1990 рік

Адреса: територія зовнішнього двору будинку готелю "Чайка"


Переглядаючи старі фото Тернополя/озера за 50-80-ті роки, знаходимо цікавий знімок, на якому зображений пам`ятник Герою-матросу, а на дальньому плані видніється якийсь теплохід (один з катерів типу ПК, два таких курсувало озером ще далеко до появи всім відомого "Героя Танцорова", були утилізовані на початку 70-х років).
Чимало зацікавлених осіб сьогодні питають: "Цікаво, а де ж це таке є, чи було?", Ви, можливо, теж задавали комусь те ж саме запитання. Більшість мешканців на нього дають невпевнену відповідь: "Та це не в Тернополі... де в нас таке", хоча насправді не розуміють, наскільки можна помилитися в такому тверджені.

Деякі тернополяни, зокрема старші, можуть пам`ятати цю цікаву скульптуру (не масового виробництва), однак мало хто знає, що вона по сьогодні існує, і теж знаходиться неподалік від озера - від того місця, де стояв монумент до його теперішнього місцезнаходження відстань близько 3-х кілометрів.

Отож, у 50-х роках на набережній було встановлено пам`ятник (в народі його називали просто "Моряк"), який ніби символізував оборону міста, Тернопільського озера і стояв на пристані (пізніше, коли її не стало, "матроса" перенесли за паркан на 3-5 метрів далі, і постав він посеред набережної). Більшості людей здавався оригінальним, перехожі часто дивилися та фотографували монумент з цікавих ракурсів, але деяким здавався примітивним і грізним. На жаль, поки що вдалося знайти тільки декілька старих знімків (близько 3-5), один з яких не є рідкістю, та розповсюджується на багатьох інших тернопільських ресурсах.
У 1990-1992 роках була так звана "епоха перейменувань та руйнацій", коли було демонтовано та знесено безліч радянських пам`ятників та різних меморіальних таблиць. Однак з набережної та людських очей "морячок" пропав ще на початку 80-х (ходять чутки, що бачили його ще в одному місці, теж на березі озера, а саме - неподалік пивзаводу "Опілля", і аж після цього "перемістився" до готелю "Чайка").

Більшість мешканців одразу вважали, що "матроса" демонтували та знищили, а гості міста про його існування просто не знали.
До речі, монумент також був символом міського "порту", що розібрали ще на початку 80-х років, а нову гавань розмістили на Дружбі (сьогодні там - пляж на пірсі "Riviera"). Наразі для переважної більшості мешканців, особливо молодших, або туристів міста любого віку, що до цього не знали про існування "матроса", вражає лише старий знімок у інтернеті, можна побачити навіть такі коментарі: "Мда... не краще ніж у сучасній Одесі" — стає зрозумілим, що порівнюється наше рідне озеро з морем (як і прибережна територія, її символіка).

Насправді ж монумент не знищили, а просто перенесли подалі від очей українських "націоналістів" (саме тих, що вважають його невдалим радянським творінням), і таким чином зберегли від рук вандалів.

Наразі пам`ятник знаходиться у дворі готелю "Чайка", що неподалік вінсерфінг клубу (скоріш за все - на балансі установи). Краще видніється взимку, якщо дивитися на будівлі/територію готелю знизу (так, як сам готель розташований на пагорбі). Влітку помітити важче, отож вас приведе до нього цікава алея (або центральні сходи), піднявшись по яких, потрібно йти наліво, і одразу виходимо до пам`ятника.

До речі, у зв`язку із реконструкцією та облаштуванням набережної для проведеня чемпіонатів з водомоторного спорту, шанси перенести монумент збльшуються (принаймні, є надія що пропозицію буде розглянуто). Нагадаю, знаходився монумент біля старої пристані (нині неіснує), що неподалік Надставної церкви. Однак, можливо, нині дане місце не є настільки доречне, щоб знову ставити його саме там, тому розглядаються й інші можливі варіанти, один з них - встановлення на штучному міні-острівці у воді або просто серед клумб на єлісеях, так, як поряд встановлено інші фігури та скульптури (ще один - навпроти алеї, де взимку освячують воду)

У статті присутні старе та сучасне фото даного об`єкта. Якщо Вас зацікавила ще більш детальна інформація та точне місцезнаходження, повідомте про це в гостьовій книзі або по електронній почті - bom@e-mail.ua
З радісттю відповім Вам на запитання.

«Дерево Щастя»

Дата встановлення: 2009 рік

Висота: 2,7 м.

Вага: 350 кг
Адреса: набережна Тернопільського озера


Скульптура «Дерево Щастя», подарунок місту від ковалів франківського фестивалю. Об'єкт розташовано в парку Шевченка. Дерево має висоту 2,7 м., важить 350 кг і може витримати 150 кг замків. За задумом організаторів, це дерево символізуватиме вічне щастя та кохання, на ньому будуть ковані пташки, равлик, гніздечко. “Дерево щастя” оброблять спеціальним розчином, щоб залізо не піддавалося корозії.

«Пара лелек»

Дата встановлення: 2010 рік

Скульптор: Сергій Лебединський  

Матеріал: бронза

Адреса: сквер між Тернопільським замком і майданом Волі


Скульптурна композиція «Пара лелек» встановлена в центрі Тернополя перед входом у парк ім. Шевченка біля замку, неподалік знаходиться пологовий будинок. Це триметрова скульптура з бронзи у вигляді двох лелек, що сплелися над гніздом, у якому лежить сповите немовля. Композиція є символом родини, молодості, добра та щастя. Архітектор – киянин Сергій Лебединський.