Полтава

Історичні


Меморіальний комплекс солдатської слави

Архітектор: І. В. Мезенцев, Г. М. Кислий, Лев Вайнгорт

Скульптор: Е. М. Кунцевич

Матеріал: граніт

Встановлений: 1969 р.

Адреса: територія полтавського парку імені І. П. Котляревського



У жовтні 1969 року було відкрито Меморіал Солдатської Слави — данина загиблим у роки Великої Вітчизняної війни. Автори: Е. Кунцевич, І. Мезенцев, Г. Кислий, Л. Вайнгорт.

У центрі Меморіалу — 22-метровий обеліск з написом «Слава героїв безсмертна». Поруч шестиметрова скульптура солдата. В його руках — щит. У підніжжя — полум`я Вічного вогню — вічна пам`ять про загиблих.

Рядки на плитах братських могил свідчать про мужність воїнів, партизан, що полягли на полтавській землі. Тут захоронені генерал-лейтенант А. Зигін, полковник В. Балакін, полковник П. Барбін, Герой Радянського Союзу полковник Н. Кучеренко та його син — лейтенант Н. Кучеренко, полковник А. Холодний та багато інших.

За подвиги на полтавській землі більше сотні радянських воїнів отримали звання Героя Радянського Союзу, 27 з них — посмертно. У боях за визволення міста смертю хоробрих полягли 394 воїна.

Братська могила російських вояків

Проект архітектора: М. М. Ніконова

Майстер: О. Баринов

Адреса: вул. Шведська Могила, 32



На другий день після Полтавської битви російські воїни прощалися зі своїми загиблими товаришами.

 О 4 годині ранку за наказом Петра І на Полі Полтавської битви вирили дві могили: одну меншого розміру - для офіцерів, іншу - для рядових, капралів та унтер-офіцерів. У них поховано усього 1345 воїнів. Над братською могилою насипали великий курган. На його вершині цар власноручно встановив дерев'яний хрест.

У 1894 році братська могила російських воїнів придбала той вигляд, який має зараз. Пам'ятник споруджений за проектом архітектора М. М. Ніконова за допомогою майстра О. Баринова. На верхній майданчик ведуть 39 сходів, на ній стоїть величезний гранітний хрест.

На східній стороні хреста вибита інформація про похованих тут. На західній - слова Петра І перед боєм: «А про Петра відайте, що йому життя не дороге, аби жила Росія в блаженстві і славі для добробуту вашого».

У 1907 році в середині кургану споруджено каплицю в ім'я святих апостолів Петра і Павла. Під час громадянської війни її так само, як і музей, розграбували.

У 1856 році на місці поховання загиблих воїнів була зведена й освячена церква на честь св. Сампсонія Странноприїмця.

Будівництво храму велося на кошти полтавського купця І. С. Судієнка. У 1895 році проведена його реконструкція за проектом архітектора М. М. Ніконова. На східному фасаді церкви, зверненому до братської могили, в ніші була встановлена ​​картина із зображенням Петра І під час молитви на передодні бою (не збереглася), а нижче прикріплена дошка з наказом царя перед боєм.

Розписи церкви виконали учні В. М. Васнєцова під його безпосереднім керівництвом. Адміністративно Сампсоніївська церква підпорядковувалася Хрестовоздвиженському монастирю.

У 1923 році церкву закрили. Під час німецько-фашистської окупації вона працювала, потім була знову закрита. Деякий час тут розташовувався склад. Знову відкрита в 1991 році.

Монумент Слави

Архітектурний стиль: класицизм

Архітектор: Тома де Томон

Скульптор: Ф.Ф. Щедрін, І. П. Мартос, І. Гордєєв

Матеріал: чавун, граніт, бронза

Встановлений: 27 червня 1811

Адреса: Корпусний парк, вул. Жовтнева



Монумент знаходиться на місці, де наступного дня після Полтавської битви Полтава зустрічала Петра І в супроводі генералітету та гренадерської роти гвардійського полку. Відкрили його 27 червня 1811 р. в центрі на Круглій площі. Збудований за проектом архітектора Тома де Томона. Перші проекти належать губернському архітектору М.Амвросимову. Усі бронзові частини і орла виготовив скульптор Ф. Щедрін за консультацією скульпторів Ф. Гордєєва та І. Мартоса. Лиття здійснив ливарник В. Якимов під керівництвом Москвіна.

Монумент Слави — це чавунна колона висотою 11м і діаметром до двох метрів. На ній три вінка з лаврового, дубового та пальмового листя. Вони символізують сум за загиблими та велич перемоги. Колона встановлена на постаменті з полірованого лабрадориту. З гранітного уступчастого постаменту в усі боки виставлені назовні жерла 18 чавунних гармат. Вінчає колону позолочений бронзовий орел (розмах крил 3 м), який несе в клюві лавровий вінок. Він звернений в бік поля Полтавської битви. Загальна висота монументу біля 17 м. Монумент замикає перспективу восьми вулиць міста, утворює довершений ансамбль.

Монумент Слави — символ міста Полтави і його окраса.

Загиблим українським козакам

Автор проекту: В. Білоус

Скульптор: В. Білоус

Відкритий: 1994 р.

Адреса: перехрестя Панянського бульвару та вулиці Паризької Комуни



Пам’ятник козацької слави було відкрито у 1994 р. на Панянському бульварі. Полтавці віддали шану славним синам рідного краю, які поклали своє життя за волю України в далекі часи.

Автори проекту — скульптор В. Білоус, художник В. Батурин. На вершині пам’ятнику — величезний козацький хрест, лаконічний напис: «Українським загиблим козакам». Біля підніжжя символічного кургану — два бунчуки. Часто до підніжжя пам’ятника покладаються квіти нашим землякам як вияв шани та поваги до славного минулого своїх предків, славних козаків.

Захисникам Полтави (О. С. Келіну)

Скульптор: А. Обер

Архітектор: О. Більдермінг

Відкритий: 27 червня 1909 р.

Адреса: перехрестя Першотравневого проспекту, вулиць Шевченка та Садової



Пам’ятник славним захисникам Полтави і доблесному коменданту фортеці полковнику О. Келіну розташований на Першотравневому проспекті, на тому місці, де колись проходила кріпосна стіна і знаходилися Мазурівські ворота. Саме тут відбувалися бої 21-22 червня 1709 р.

Цей пам’ятник було відкрито до 200-річчя Полтавської битви — 27 червня 1909 р. Автори: скульптор А. Обер і архітектор О. Більдермінг. Бронзова фігура лева символізує героїзм захисників Полтави. Пам`ятник являє собою композицію з гранітного кубу і прямокутної призми на ньому, покладених на основу з трьох східців. Висота пам’ятника — 8,8 м. На вершині пам’ятника раніше був орел, але його зняли в роки громадянської війни.

На бронзовій дошці напис «Доблестному коменданту Полтавы полковнику Келину и славным защитникам города в 1709 году». В верхній частині обеліска — зображення старовинного герба Полтави. Також на бронзовій дошці написано дані про оборону фортеці. За організацію оборони Полтави О. Келін отримав звання генерал-майора.

В роки окупації були вивезені до Німеччини бронзова фігура лева, герб, дошки. Пам’ятник було знов відновлено в 1947-1949 рр., усі деталі були заново відлиті і встановлені.

Існує таке повір’я, яким користуються мешканці та гості міста: потрібно хоча б хвилину потриматися за хвіст лева і одночасно за пащу, тоді задумане здійсниться.

Нескоренним Полтавчанам

Архітектор: В.А. Пасічний

Скульптор: Л.Г. Жуковська, Карній Посполитак, Д.Г. Сова

Матеріал: граніт

Встановлений: 28 жовтня 1967

Адреса: перехрестя вулиць Котляревського та Пушкіна




 «Нескорена полтавчанка» – підпільна комсомольська молодіжна організація. Створена у листопаді 1941 року в Полтаві. До її складу входило 20 чол., у тому числі один комуніст, 5 комсомольців і 14 чоловік позаспілкової молоді. Одним з керівників організації стала піонервожата полтавської середньої школи № 10 комсомолка О. К. Убийвовк. До «Нескореної полтавчанки» приєдналися також підпільні групи, що діяли в Мачухах, Абазівці, Мар'янівці, Шкурупіях.

Організація мала два радіоприймачі, з допомогою яких приймалися, а також поширювалися серед населення зведення Радіоінформбюро. Крім того, члени групи виготовляли і поширювали антифашистські листівки. Всього було поширено різних назв листівок до 2 тис. примірників. Група патріотів також брала участь у визволенні радянських військовополонених, зірвала кілька відправлень молоді до Німеччини, готувала диверсійні акти.

6 травня 1942 р. гестапо заарештувало найактивніших учасників організації і серед них штаб «Нескореної полтавчанки». У їх числі була й Убийвовк. Усі вони були розстріляні; організація припинила свою діяльність.

 

У 1965 році Ляля Убийвовк посмертно удостоєна звання Героя Радянського Союзу.

1967 року у Полтаві встановлено пам'ятник Нескореним полтавчанам.

Радянським патріотам присвятив свою повість Олесь Гончар, драматург Петро Лубенський написав п'єсу «Нескорена полтавчанка».

Петру I

Архітектор:  Д. Воронцовим

Створений: 1915 року

Матеріал: полірований лабрадорит

Адреса: вул. Шведська Могила, 32


Перед входом до музею історії Полтавської битви стоїть пам'ятник Петру І. Бронзова скульптура царя висотою 2,04 м (відомо, що він був саме такого зросту), створена в 1915 році А. Адамсоном. До 1917 вона перебувала у вестибюлі Полтавського Петровського кадетського корпусу і кожен вихованець міг помірятися зростом з самодержцем. Петро І зображений у мундирі полковника Преображенського полку, на постаменті можна побачити автограф скульптора і дату - «1915 рік».

Постамент виконаний архітектором Д. Воронцовим з полірованого лабрадориту.

 

Пам’ятник на місці відпочинку Петра I

Автор та архітектор: О. Брюллов

Відкрито: О. Брюллов

Адреса: перехрестя вулиць Спаської та Паризької Комуни



Пам’ятник розташований недалеко від Спаської церкви. Саме тут до 1804 року знаходився будинок козака Магденка, в якого квартирував в час оточення шведами Полтави комендант фортеці О. Келін. В цьому ж будинку «о трех комнатах с кухнею и баней» вже на наступний день після Полтавської битви відпочивав Петро І. Він розпитував Келіна про подробиці захисту фортеці, був присутній на молебні вдячності у Спаській церкві. На місці розібраного будинку Магденка було зведено тимчасову стелу. У 1817 р. це був невеликий пірамідальний обеліск з мідними прикрасами і написом: «Здесь Петр І покоился после трудов своих».

О. Брюллов городяни побачили новий пам’ятник, зведений в день 140-річчя Полтавської битви. Автором його став петербурзький професор архітектури О. Брюллов (брат відомого художника К. Брюллова, автор проекту Дворцевої площі в Петербурзі, Пулковської обсерваторії) та художник Гамбургер, що виконав макет у Петербурзі в своїй майстерні.

Пірамідальний бронзовий обеліск висотою 6,5 м. На верхній частині піраміди лежать щит і меч, на щиті — шолом і лаври переможця. На монументі — горельєфне зображення лева, який відпочиває — символ могутності і спокою; герб Росії.

М. В. Скліфосовському

Автор та скульптор: М.О. Чернецький

Відкрито: 1979 року

Адреса: на території обласної клінічної лікарні


М.В. Скліфосовський — один з найвидатніших російських хірургів, вчений, громадський діяч, людина винятково широких і глибоких знань, лікар, який нікому і ніколи не відмовляв у допомозі. Він був професором університетської клініки в Москві, медико-хірургічної академії в Петербурзі, ініціатором і засновником пироговських з`їздів лікарів, одним з тих, хто започаткував брюшну хірургію, антисептику і асептику.

Багато років його життя було пов’язане з Полтавою. Саме тут в Губернській лікарні він виконував найскладніші операції, рятуючи життя багатьом полтавчанам. З 1871 року він кожне літо проводив в Яківцях на своїй садибі, а з 1900 року живе тут постійно. Він помер у 1904 році і тут похований.

У 1979 р. до 75-річчя з дня смерті видатного лікаря було споруджено пам`ятник на території обласної клінічної лікарні, яка носить його ім’я. Це гранітний бюст, встановлений на постаменті. Автор — скульптор М. О. Черницький. Висота пам’ятника — 1,6 м, постамента — 2,4 м.

О. І. Зигіну

 Автор та скульптор: Кербель та Захаров

Встановлено: 1957 року

Адреса: пл. Зигіна


Пам’ятник цьому доблесному 47-річному генералу було встановлено в 1957 р. В роки Другої світової війни він командував 4-ою гвардійською армією, яка визволяла від німецьких загарбників Лівобережну Україну. З 1942 року він командував 58, 39, 4-ою арміями. Відважний командир був похований в Петровському парку міста. У 1969 р. останки його було перенесено до Меморіального комплексу Солдатської Слави, в парку Котляревського.

Пам’ятник Зигіну розташований в центральній частині міста, в кінці вулиці Жовтневої, на площі, що носить його ім’я. Це — бронзова скульптура на циліндричному залізобетонному постаменті, який оперізує бронзовий барельєф із зображенням епізодів Великої Вітчизняної війни, на ньому викарбувано: «Генерал-лейтенант Олексій Іванович Зигін. 1896-1943». Скульптори зобразили прославленого генерала у бронзі так, наче він крокує. В постаті відчувається богатирська внутрішня сила, впевненість. Автори — скульптори Кербель та Захаров.

Зигін пройшов бойовий шлях від командира роти до генерала, був нагороджений орденами Леніна, Червоного Прапора, Червоної Зірки, іншими нагородами. Він багато встиг зробити за своє коротке життя.

Шведам від шведів

Встановлений: в 1909 року

Матеріал: рожевий граніт

Адреса: район с. Побиванка, поряд з Зіньківською трасою


Неподалік Полтави, біля с. Побиванка знаходиться памятник шведським солдатам від шведів. Шестиметрова піраміда, висічена з рожевого граніту, який привезли зі Швеції. З двох сторін моноліту — надписи на російській та шведській мовах: «В пам`ять шведам, загиблим тут в 1709 г., встановлений співвітчизниками в 1909 р.». Верхня частина моноліту має невеликий скіс на північ, що у скандинавських народів символізує глибоку скорботу.

Шведам від росіян

Адреса: перехрестя вулиць Зіньківська та Шведська могила


«Вічна пам`ять хоробрим шведським воїнам, що загинули у бою під Полтавою 27 червня 1709 року» — ці слова викарбувані на пам’ятнику шведським загиблим воїнам від росіян. Гранітна піраміда з хрестом нагорі висотою близько дев`яти метрів висотою. Знаходиться цей монумент на тому місці, де проходила лінія розташування шведської армії перед вирішальним, другим етапом битви.

 

Пам’ятні знаки на місці колишніх редутів

Адреса: між Яківчанським та Малобудищанським лісами


Напередодні битви на Полі Полтавської битви за наказом царя Петра І було споруджено 10 редутів. Кожен представляв собою замкнутий з усіх сторін земляний вал висотою 3 м, оточений глибоким ровом. Площа редуту - 502 м.

Відстань між редутами дорівнювала рушничному пострілу - 300 м. У середині розміщувалося від 120 до 150 воїнів і 1-2 гармати.

Редути зіграли велику роль на значному етапі бою. Кожне зміцнення шведам доводилося штурмувати окремо. Це сильно порушувало їхні стрункі бойові порядки, робило більш уразливими.

Поодинокі редути досить широко застосовувалися в далекому минулому, а ось така система земляних укріплень була застосована вперше в Полтавському бою.

Один з редутів в 1909 році до 200-річчя Полтавської битви був відтворений в первісному вигляді кадетами під керівництвом викладача військової стратегії Георгія Лагарі Полтавсько-Петровського кадетського корпусу.

Гранітні обеліски на місці редутів замість бетонних були встановлені в 1939 році.