Київ

Мистецькі


Проня Прокопівна та Свирид Голохвастов

Дата встановлення: 23 серпня 1999 рік

Архітектор: В. Скульський

Скульптори: В. Щур, В. Сивко, Р. Кухаренко

Адреса: вул. Андріївський узвіз

Як дістатися: від ст. метро Золоті ворота пройти униз по вул. Володимирській до Андріївського узвозу; від ст. метро Контрактова площа повз фонтан Самсон та Успенський собор, піднятися до Андріївського узвозу



Андріївський узвіз – це вулиця-музей. На кожному кроці тут можна побачити щось цікаве, на вулиці панує богемна артистична атмосфера кінці 19 – початку 20 сторіч. Серед найбільш відомих пам’яток Києва, які містяться на Андріївському узвозі, можна назвати цікавий пам’ятник героям п’єси Михайла Старицького – Проні Прокопівні та Свириду Голохвастову. За мотивами п'єси «За двома зайцями» було знято однойменний фільм, який став одним із найбільш сатиричних кінокомедій радянських часів, яка прославилася завдяки чудовій грі Олега Борисова, який зіграв Голохвастов, й Маргарити Криніциної, яка втілила в життя образ Проні Прокопівни. Композиція відображає найбільш зворушливий момент фільму, коли Свирид Петрович Голохвастов, опустившись на коліно, пропонує Проні Прокопівні руку та серце. Вона великодушно простягає руку своєму обранцеві для поцілунку.

Пам'ятник було встановлено 23 серпня 1999 року на Андріївському узвозі в Києві, він дуже органічно вписався в атмосферу всього Подолу. Місце було обрано не випадково, адже зйомки фільму проходили саме в цьому місті, а основне дійство фільму - біля Андріївської церкви. Саме з цієї широких чавунних сходів, що ведуть до Андріївської церкви, скинули невдалого нареченого Проні Прокопівни - Свирида Голохвастова. Над проектом монумента працювали скульптори В. Щур, В. Сивко, Р. Кухаренко та архітектор В. Скульський. Символічним став й той момент, що на урочистому відкритті монумента була присутня легендарна актриса Маргарита Криніцина, яка зіграла у фільмі роль Проні Прокопівни. Вона виголосила промову на "проньскому" суржику, вразивши тим самим всіх присутніх. Коли з пам'ятника було знято покривало, схвильована Маргарита Криніцина вимовила: "Гранд мерсі за компліман! Сьогодні я стала двічі героєм. І навіть більше, тому що раніше за двічі героя встановлювали бюст, а я в нагороду отримала цілу фігуру".

Пам'ятник Проні Прокопівні та Голохвастову в Києві було зроблено з фотографій, але при цьому схожість з реальними акторами незвичайна. Скульптура вважається пам'ятником нового типу, адже вона виконана в повний зріст людини, а високий постамент просто-напросто відсутній. На цій скульптурі чимало цікавих деталей: валяються ножиці, реп'яхи, жук.

За свій недовгий вік пам'ятник Проні Прокопівні та Голохвастову в Києві встиг обрости народними прикметами й плітками. Вже стало традицією для молодят приходити до пам'ятника й вкладати квіти, щоб сімейне життя було не таким невдалим, як у героїв відомої комедії. Є ще одна прикмета - бажаючі вдало одружитися за традицією труть перстень на правому мізинці Проні або бронзового жука на фраку Голохвастого. До речі, останній вже скуштував слави - його замацали до блиску. Відполіроване й коліно шикарної Проні Прокопівні.

Михайло Булгаков

Дата встановлення: 15 жовтня 2007 рік

Архітектор: Микола Рапай

Адреса: Андріївський узвіз, 13

Як дістатися: доїхати до ст. метро Золоті ворота та йти вниз вулицею Володимирською, або доїхати до ст. метро Контрактова площа, пройти фонтан Самсона, повз Успенського собору, піднятися до Андріївського узвозу, або від ст. Поштова площа піднятися нагору фунікулером до Михайловської площі, а звідти по вул. Володимирській пройти до Андріївського узвозу.



Пам'ятник Михайлу Булгакову в Києві має досить цікаву історію, як втім, й усе, що в тій чи іншій мірі пов'язано з наймістичнішим російським письменником. Ідея встановити пам'ятник Булгакову на Андріївському узвозі поруч із будинком-музеєм народилася у співробітників Музею Булгакова та представників Фонду сприяння розвитку мистецтва. Вона виникла досить давно, проте в бюджеті країни ніяк не знаходилася достатня сума на цей проект. У виставкових залах фонду на Контрактовій площі було відкрито велику експозицію творів відомого скульптора Миколи Рапая, де й було представлено проект монумента М. Булгакову. Після вернісажу робота повернулася в майстерню, чекаючи фінансування.

Перша таємниця, яка виникла у зв'язку з встановленням пам'ятника Булгакову - це було ім'я мецената, який пожертвував 70 тисяч доларів. Однак на цьому дивацтва й таємниці, що оточують цей постамент, не закінчилися. Спонсор побажав бачити в ролі автора пам'ятника саме Миколу Рапая. Коли майстра питали про те, як проходить робота, він категорично відмовлявся будь-що коментувати, оскільки страшенно боявся наврочити. На той момент було відомо лише те, що пам'ятник буде бронзовим, у людський зріст, письменник, швидше за все, буде сидіти на лавці, закинувши ногу на ногу й схрестивши руки на грудях. Очевидці стверджували, що Рапай протягом трьох років зберігав у себе в майстерні зменшену копію пам'ятника.

Деякі шанувальники таланту Булгакова повністю підтримували скульптора в його небажанні відкривати завісу таємниці до встановлення пам'ятника, акцентуючи увагу на невдалій спробі встановити бронзового письменника в Москві. Спочатку хотіли поставити монумент на Патріарших ставках, але проти виступили місцеві жителі. Знайшли інше місце, але з'ясувалося, що раніше там було кладовище й, люди попросили побудувати там каплицю, а ніяк не пам'ятник Булгакову. Врешті-решт, гіпсову (а не бронзову) статую Булгакова поставили в квартирі-музеї письменника.

Микола Павлович Рапай з головою занурився у роботу над скульптурою. Щоб максимально правдиво передати всі відтінки, емоцій, він надовго поринув у творчу спадщину Булгакова, став вивчати літературознавчі праці про письменника, збирав його іконографії. Як зізнавався пізніше скульптор, тільки на одній фотографії він побачив усміхнене обличчя Михайла Булгакова, на решті ж знімків він засмучений. Слід зазначити, що перший гіпсовий макет пам'ятника згодом було передано до Національного художнього музею. З другої спроби Рапай зобразив Булгакова в повний зріст у русі. Планувалося встановити його неподалік від Андріївської церкви, там, де починається вулиця Володимирська, приблизно в тому місці, де зараз знаходиться скульптурна композиція, присвячена героям кінофільму "За двома зайцями".

У вересні 2007 року модель було відправлено до Художньої майстерні для відливання у бронзі. Монтажники працювали цілодобово, щоб у найкоротший термін підготувати майданчик та розмістити на ній п'єдестал для пам'ятника. Виникла ще одна перешкода - стара липа, посаджена ще на зорі радянського періоду біля будинку № 13. За проектом п'єдестал мав бути розташований біля стовбура дерева, а його коріння заважали будувати фундамент. Тому працівники вручну відгинали потужні кореневища й розкладали їх, у потрібному напрямку, щоб не пошкодити.

Похмурї осінньї днини 15 жовтня 2007 року в Києві пам'ятник Булгакову все ж було встановлено на Андріївському узвозі, біля будинку № 13, де раніше проживав письменник із родиною, а на сьогоднішній день знаходиться музей його імені. Очевидці стверджують, що як тільки підйомний кран поволі, дуже дбайливо підняв цінний вантаж й став переміщати його, з-за хмар виглянуло сонце, начебто сама природа раділа такій події. Урочисте відкриття пам'ятника було намічено на 16 жовтня, очікувалася участь Президента України В. Ющенка, голови Києва Л. Черновецького, посла Російської Федерації В. Черномирдіна. Але знову перешкода. Через оголошену в країні жалобу за загиблими від вибуху газу в житловому будинку Дніпропетровська церемонію відкриття перенесли на 19 жовтня. На щастя, у призначений день о 15-й годині в присутності великої кількості шанувальників міський голова урочисто зняв покривало з пам'ятника й кияни побачили прекрасну роботу скульптора М. Рапая, над якою художник працював більше п'яти років.

Бронзову статую виконано в вигляді сидячої постаті письменника й розміщено на гранітному п'єдесталі. До речі, цей пам'ятник Михайлу Булгакову став першим монументом письменникові не тільки в Україні чи Росії, але й у цілому світі.

Леонід Биков

Дата встановлення: 2001 рік

Скульптор: Володимир Щур

Адреса: вул. Героїв Крут.

Як дістатися: найближча ст. метро Арсенальна, від розважального центру Піонер перед парком Слави звернути ліворуч.



Пам’ятник Леоніду Бикову, що уособлює пам’ять про всіх загиблих в роки Великої Вітчизняної війни льотчиків, встановлений у Києві, неподалік від алеї Слави. Хоча б раз у житті кожен із нас дивився легендарний фільм Леоніда Бикова “У бій йдуть лише старики”, а для ветеранів, він став справжнім втіленням мужності та героїзму радянських льотчиків. Тому й вирішено було увічнити пам’ять про загиблих солдатів, відобразивши в камені Леоніда Бикова в образі капітана Титаренко. Він тільки що повернувся з польоту та присів на кабіну свого літака. Пам’ятник встановлено таким чином, що навколо нього дуже багато простору. Здається ніби це злітна смуга й тут ось-ось зайде на посадку літак. Вражає й краєвид, який відкривається навкруги – вдалині видніється Дніпро, а зовсім недалеко Алея Слави та вічний вогонь.

Автор проекту пам’ятника загиблим льотчикам скульптор Володимир Щур, відомий за такими роботами, як пам’ятник Проні Прокопівні та Голохвастову (на Андріївському узвозі), Паніковському (на вулиці Прорізній), архітектору Городецькому (в Пасажі). Меценатами виступили Шпиг Федір Іванович, Бутко Володимир Іванович та Андріяка Олександр Олександрович. Думаючи над тим, який же образ для пам’ятника обрати, Володимир Щур зупинився на персонажі Леоніда Бикова з фільму “У бій йдуть лише старики”. Сам Леонід Биков – це геніальний режисер, справді народний актор та сценарист радянського кіно. Глядачам він запам’ятався за фільмами “Максим Перепелиця”, “Альошкіна любов”, “У бій йдуть лише старики”, “Ати-бати, йшли солдати”.

Не тільки в Україні, в Росії, але й на всьому пострадянському просторі немає стільки пам’яток будь-якому радянському актору, скільки їх в Україні поставлено Бикову. Багатьох вражає дивовижна портретна схожість актора та бронзового “маестро”. Це трапилося можливо і тому, що Леонід Биков завдяки своєму таланту й неймовірній харизмі асоціюється у глядачів із простим хлопцем, який мешкає по сусідству, який пішов дуже молодим на фронт й повернувся справжнім чоловіком та героєм. Пам’ятник загиблим льотчикам було урочисто відкрито 6 листопада 2001 року о 9 годині ранку.

Владислав Городецький

Дата встановлення: 28 травня 2004 року

Архітектори: Руслан Кухаренко і Володимир Скульський

Скульптори: Володимир Щур і Віталій Сівко

Адреса: вул. Хрещатик, Пасаж

Як дістатися: найближча ст. метро Хрещатик



Владислав Городецький - відомий київський архітектор, завдяки творчим ідеям якого Київ придбав свою індивідуальність. Відкриття пам'ятника Владиславу Городецькому в столиці України відбулося навесні 2004 року в Пасажі, де він любив бувати. Фінансування робіт зі спорудження монумента здійснювалося з коштів Київської міської державної адміністрації. Авторами композиції були скульптори Володимир Щур та Віталій Сивко.

Владислав Городецький зображений сидячим за столиком в кафе, тримаючи в правій руці чашку кави. Не просто так на столі лежить книга під назвою "В. Городецький. У джунглях Африки. Щоденник мисливця ". У цій книзі архітектор описав свої пригоди в Африці, адже ще однією пристрастю Городецького було полювання. Він об'їздив всю Росію, був в Туркестані, Афганістані, Азербайджані, Сибіру, Середньої Азії та на Алтае.За столиком, за яким сидить Городецький, пустує ще одне місце, як би запрошуючи приєднатися до трапези зі знаменитим архітектором.

Найвідомішими творами Владислава Городецького стали Міський музей старожитностей і мистецтв, Караїмська кенаса, костел святого Миколая, знаменитий Будинок з химерами, в якому він прожив кілька років. Архітектор став безпосереднім учасником забудови Києва, створюючи проекти багатьох будинків. Городецький був всебічно розвиненою особистістю, тому крім архітектури він захоплювався ювелірною справою, писав аквареллю, робив гравюри, створював дизайн костюмів для акторів театру Соловцова і для своєї дружини Корнелії. У Києві ім'ям Городецького була названа одна з вулиць.

Михайло Самуелевич Паніковський

Дата встановлення: 1998 рік 

Скульптори: В.І. Щур та В.І. Сивко

Адреса: вул. Прорізна, 6

Як дістатися: перетин вулиць Хрещатика та Прорізноъ, найближча ст. метро Хрещатик.


Пам'ятник Михайлу Самуелевичу Паніковському в Києві є своєрідною подякою шанувальників таланту легендарних письменників Ільфа та Петрова за їх неймовірно сатиричні й в той же час правдиві історії. Пам'ятник Паніковському - одному з героїв роману "Золоте теля" стоїть в центрі Києва, неподалік від того місця, де підприємливий сліпий обманював чесних громадян. Очевидці стверджують, що бронзова статуя Паніковського має портретну схожість з виконавцем головної ролі Зіновієм Гердтом, чия доля багато в чому пов'язана з Києвом.

Історія пам'ятника Паніковському почалася з того, що в 1992 році в Києві з'явилася невелика меморіальна дошка, яка інформувала перехожих, що на цьому місці колись промишляв персонаж твору "Золоте теля". Студент КПІ Олег Когут у співавторстві з художником Євгеном Тюріним виготовили меморіальну дошку Паніковського й поставили її на розі Хрещатика та Прорізної. Письменник-гуморист Аркадій Гарцман в ролі "великого сліпого" урочисто переводив громадян через Хрещатик. Через шість років потому в 1998 році тут з'явився пам'ятник, проект якого було розроблено скульпторами В.І. Щур та В.І. Сивко. Замовником пам'ятника виступив Київський банк.

Заввишки скульптура сягає близько 194 см. Образ сліпого відображено дуже точно: в руках тростина, на голові капелюх, очі заховані за темними окулярами, ложка на ланцюжку в кишені, а ліва рука знаходиться в кишені того, кого він переводить через вулицю. Карман стирчить - там вже, напевно, лежить черговий трофей. Здається, якщо підійти до Паніковського ближче, його рука виявиться у вас у кишені. Ліва нога сліпого норовить наступити на монету, загублену якоюсь роззявою. Якщо підставити дзеркальце й подивитися на підошву цього черевика, можна побачити фігуру з трьох пальців - дулю. Деякі стверджують, що така задумка авторів пам'ятника буде провокувати перехожих нахилятися й таким чином мимоволі схиляти коліно перед Паніковським.

Відкриття пам'ятника Паніковському в Києві, яке відбулася 31 травня 1998 року, виявилося жартівливо урочистим. Ілля Ноябрьов в образі Остапа Бендера продавав жилетки-тростинки - "секонд-хенд" й покладав до пам’ятника Паніковському тарілочку з блакитною облямівочкою. Євген Паперний озвучував телеграму Шури Балаганова - онука з колонії: "Гирю пилю щорічно, 31 травня. Висилаю дві. Пиляйте, як я, пиляйте зі мною, пиляйте краще за мене". Згідно жартівливого наказу МВС - за заслуги "сина" підвищити лейтенанта Шмідта в званні, а Паніковському видати паспорт з адресою: Київ, Прорізна, 6. 

Пам'ятник Паніковському користується популярністю серед туристів та мешканців столиці, про що свідчать букетики польових квітів та пакети кефіру, залишені біля його підніжжя. У киян навіть з'явилася прикмета, якщо доторкнутися до лівого черевика Паніковського, то всі фінансові справи та проблеми будуть незабаром успішно вирішені. За іншою версією, для фінансового благополуччя потрібно покласти монетку до основи пам'ятника, або просто упустити. Жодна екскурсія Києвом не обходиться без візиту до пам'ятника Паніковському, кожен турист бажає мати в своєму альбомі фотографію напам'ять поруч із видатним сліпим.

Цікаво, що декілька разів знаменитий кишеньковий злодій Паніковський ставав жертвою "побратимів по ремеслу": у скульптури зникала бронзова тростина. Крім того, напередодні Нового року невідомі суттєво пошкодили пам'ятник, тому довелось його ремонтувати.

Місце зустрічі змінити не можна

Дата встановлення: 15 квітня 2009 рік

Автор: Володимир Чепелік

Адреса: поряд із будівлею МВС


15 квітня 2009 року поряд із будівлею МВС України (вул. Богомольця в Києві) на честь 90-річчя створення карного розшуку відкрито бронзову скульптурну композицію під назвою „Місце зустрічі змінити не можна”. Вона являє собою постаті відомих героїв однойменного фільму – Гліба Жеглова та Володі Шарапова. Співробітники відділу боротьби з бандитизмом відтепер охоронятимуть вхід до міністерства внутрішніх справ України.

Над створенням композиції працювала ціла група відомих художників і скульпторів на чолі з головою Національної спілки художників Володимиром Чепеліком.

За початковим задумом, самостійним елементом скульптурної композиції мала стати чорна кішка, що символізує бандитизм. Але у процесі обговорень вирішили розмістити обрис кішки під каблук Жеглова як символ перемоги карного розшуку над криміналом.

У бронзі відлито конкретну сцену фільму, коли герої наближаються до театру, щоб упіймати бандита за прізвиськом Ручечник.

За словами Міністра МВС Ю.Луценка, памятник нагадуватиме співробітникам міліції про те, що „злодій повинен сидіти у тюрмі”.

Скульптурна композиція встановлена за допомогою спонсорів.